Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 904/995/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В.- головуючого, Ємельянова А.С., Карабаня В.Я.за участю представників: від відповідача: від третьої особи: розглянув касаційну скаргу Смирнова Ю.О. Дорош О.Г. Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 травня 2016 рокуу справі№904/995/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Верум Логістик" доПриватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"за участю третьої особи:Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" простягнення 3223657,51грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 р. (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРУМ ЛОГІСТИК" 2 610 862,45 грн. основної заборгованості, 521 771,34 грн. інфляційних втрат, 36 508,36 грн. процентів річних, 47537,13 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 р. (судді: Герасименко І.М., Широбокова Л.П., Березкіна О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 р. залишено без зміни.

Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" в касаційній скарзі просить постанову та рішення господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник доводить, що позивач не виконав належним чином своїх зобов'язання за Договором факторингу, Відповідач не мав змоги (навіть не знав) виконати своє зобов'язання та зупинив його виконання до повного виконання Позивачем свого зобов'язання. Також скаржник вважає, що у позивача взагалі не настав момент права вимоги від відповідача виконання зобов'язання, так як відповідач взагалі не повідомлений про викуп (відступлення) права вимоги за договором на транспортне обслуговування №КС- ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014 та по суті зміну стягувана за договором на транспортне обслуговування, а відтак відсутні підстави для стягнення основного боргу у розмірі нарахування та стягнення штрафних санкції, інфляційних, 3% річних за невиконання зобов'язань за договором.

Скаржник стверджує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір боргу з урахуванням індексу інфляції, не надано доказів на підставі яких розраховано інфляційні витрати. Скаржник вважає, що вимоги щодо інфляційних витрат можуть бути заявлені лише за період з 01.01.2015 по 31.01.2016. Позивач же у своїй позовній заяві нараховує інфляційні витрати з 29.12.2014 по 08.02.2016, що суперечить положенням Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", правовій позиції викладеній у п.3.2 Постанові №14 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р., рекомендаціям щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97).

Позивач не врахував, що розрахунок 3% річних необхідно робити з врахуванням фактичної кількості днів у році, тобто за 2016 рік 3% річних необхідно розраховувати з врахуванням того, що 2016 рік є високосним роком, а тому кількість днів становить 366 днів у році, а не 365 як визначає позивач при розрахунку по всім актам.

Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не задоволено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи на вирішення якої поставити наступні питання: чи виконано підпис директором ТОВ «КОРУМ СОРС» ОСОБА_6 в актах виконаних робіт (надання послуг) №63 від 25.08.2015; №64 від 31.08.2015 в графі «замовник» особисто? чи виконаний підпис директором Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ СОРС» ОСОБА_7 у графі замовник розділу 14 «Юридичні адреси і реквізити сторін» особисто?

Скаржник також доводить безпідставне незадоволення клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення питання судом щодо визнання договору на транспортне обслуговування № КС- ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014р. недійсним, що є предметом розгляду справи №904/4139/16, тобто вирішення спору про дійсність зобов'язання (права та обов'язку) за договором на транспортне обслуговування МКС- ККЗТО-01.2014 від 01.05.2014р. впливає на предметом розгляду даної справи, якими є самі зобов'язання (права та обов'язку) за договором на транспортне обслуговування №КС- ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014р.

Скаржник стверджує порушення судом ст. 63 ГПК України при прийнятті позову до розгляду, оскільки в даному випадку до участі у справі не було залучено ТОВ «КОРУМ СОРС» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, докази направлення третій особі позову з додатками до нього відсутні, що свідчить про неправильність висновку суду, що на момент відкриття провадження у справі (22.02.2016) подані матеріали були достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та в порушення законодавства порушив провадження у справі.

Позивач у відзиві проти задоволення скарги заперечив з тих мотивів, що сума боргу підтверджена доказами, суд дійшов правильних висновків щодо встановлених обставин, тому просить рішення та постанову залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Позивач надіслав суду клопотання про розгляд скарги без участі свого представника.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, за участю представників учасників судового процесу, які взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРУМ ЛОГІСТИК" (надалі - виконавець) та Приватним акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (надалі - замовник), від імені та за рахунок якого діє ТОВ "Корум Сорс" (повірений) на підставі договору доручення № КС-КЗГО/49-14 від 01.04.2014р., було укладено договір на транспортне обслуговування №КС- ККЗГО-01.2014р.(надалі - договір).

Згідно з п.п.1.1.1. п. 1.1. договору на транспортне обслуговування, виконавець зобов'язується власними або залученими силами надати наступні послуги: послуги автомобілів, спеціалізованої, спеціальної техніки та інших технічних засобів (надалі - спеціальна техніка), згідно змінного наряду-завдання щодо надання автотранспортних засобів, підписаного сторонами (додаток №4).

Вартість послуг за цим договором визначається на підставі "Протоколу узгодження договірної ціни" (Додаток №1), які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. договору).

Сторони домовились про те, що виконавець зобов'язаний надати послуги у строки, вказані в заявках замовника (п.3.1 договору).

Обсяг робіт, виконаний виконавцем по добовому наряду, підтверджується підписами відповідальних осіб структурних підрозділів та ділянок замовника в талоні замовника. Відповідальна особа замовника на підставі заповненого талону підтверджує підписом пробігу та часом роботи автомобілів в путьовому листі за попередній день (зміну) (п.4.1 договору).

В період з 07.06.2014 по 30.11.2015 позивач надав відповідачу послуги, передбачені договором на транспортне обслуговування №КС- ККЗГО-01.2014, а відповідач прийняв без заперечень надані послуги на загальну суму 3 643 280,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Зі змісту п. 2.3. договору вбачається, що при наданні послуг виконавцем, замовник здійснює оплату на протязі 30 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, за умови наявності у замовника оригінала такого акта.

В порушення умов договору, відповідач оплату наданих позивачем транспортних послуг не здійснив, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 3 643 280,00 грн.

24.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРУМ ЛОГІСТИК" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (фактор) було укладено договір факторингу з регресом №МБ-Ф-DON-232, відповідно до умов якого фактор зобов'язується здійснювати факторингове фінансування клієнта за плату на умовах факторингу з регресом.

Відповідно до п.1.2 договору факторингу, ліміт факторингового фінансування за цим договором встановлюється в розмірі 2000000,00 грн. зі строком дії до 01 січня 2015 року.

Пунктом 1.5. договору факторингу встановлено, що внаслідок відступлення права вимоги фактор замінює клієнта, як кредитора боржника, у зв'язку з чим до фактора переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції) /виконаних робіт/ наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок. штрафів, пені) та суми інших платежів за контрактом.

При цьому, відповідно до п. 2.1. договору, перелік боржників визначається сторонами у Переліку боржників згідно додатку №1 до цього договору і згідно з Переліком боржників (а.с.70), боржником за договором факторингу є Приватне акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", від імені та за рахунок якого діє ТОВ "Корум Сорс".

В зв'язку з укладенням договору факторингу з регресом №МБ-Ф-DON-232 від 24.07.2014р., за яким право грошової вимоги до відповідача, яке виникло на підставі договору на транспортне обслуговування №КС- ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014р., відступається позивачем Публічному акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний Банк" (фактор), між сторонами було укладено додаткові угоди, в яких було встановлено строк оплати за наступними актами виконаних робіт (наданих послуг), а саме:

- Додатковою угодою №1 від 23.07.2014р., встановлено строк оплати заборгованості за актами виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 07.06.2014р., №2 від 16.06.2014р., - до 11.11.2014р..

- Додатковою угодою №2 від 31.07.2014р., встановлено строк оплати заборгованості за актами виконаних робіт (наданих послуг) №4 від 30.06.2014р., №5 від 07.07.2014р., № 6 від 12.07.2014р., №7 від 19.07.2014р., - до 01.12.2014р..

- Додатковою угодою №3 від 05.08.2014р., встановлено строк оплати заборгованості за актами виконаних робіт (наданих послуг) №8 від 26.07.2014р., №9 від 31.07.2014р., - до 01.12.2014р..

- Додатковою угодою №4 від 18.08.2014р., встановлено строк оплати заборгованості за актом виконаних робіт (наданих послуг) №10 від 09.08.2014р., - до 21.11.2014р..

- Додатковою угодою №5 від 28.08.2014р., встановлено строк оплати заборгованості за актом виконаних робіт (наданих послуг) №11 від 21.08.2014р., - до 01.12.2014р..

- Додатковою угодою №6 від 08.09.2014р., встановлено строк оплати заборгованості за актом виконаних робіт (наданих послуг) №12 від 26.08.2014р., - до 01.12.2014р..

- Додатковою угодою №7 від 23.09.2014р., встановлено строк оплати заборгованості за актами виконаних робіт (наданих послуг) №13 від 31.08.2014р., №14 від 06.09.2014р., - до 01.12.2014р..

- Додатковою угодою №8 від 08.10.2014р., встановлено строк оплати заборгованості за актами виконаних робіт (наданих послуг) №15 від 13.09.2014р., №16 від 20.09.2014р., - до 12.12.2014р..

24.04.2015р. відповідач здійснив часткову оплату вартості послуг, наданих позивачем на загальну суму 1 032 417,55 грн., в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 610 862,45 грн.

Відповідно до п. 10.4.2 договору, клієнт має право у будь-який час здійснити зворотній викуп будь-якого права вимоги на умовах, встановлених ст. 9 цього договору, шляхом направлення банку відповідного листа-клопотання.

В подальшому, 03.09.2015р. позивачем було здійснено зворотній викуп права вимоги за договором на транспортне обслуговування №КС- ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014р., який було затверджено реєстром зворотного викупу №1 від 03.09.2015р..

Пунктом 9.2. договору на транспортне обслуговування №КС- ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014р. встановлено, що за порушення строків оплати послуг, вказаних у п. 2.5. даного договору замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період за який сплачується пеня, від вартості несплачених в строк послуг за кожен день прострочки.

Посилаючись на порушення відповідачем строку оплати послуг, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 54 515,36 грн. за період з 02.04.2015р. по 23.04.2015р. (з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог).

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 36 508,36 грн. та інфляційні втрати в розмірі 521771,34 грн.

В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зі змісту положень ст. 901 ЦК України вбачається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору, виконав належним чином, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), але відповідачем повну оплату наданих позивачем послуг не здійснено, тобто порушено умови договору, транспортного обслуговування.

Зважаючи на те, що строк оплати за договором є таким, що настав, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2 610 862,45 грн. правомірно задоволено судом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) і відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Сторони домовились, що за порушення строків оплати послуг, вказаних у п. 2.5. даного договору замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період за який сплачується пеня, від вартості несплачених в строк послуг за кожен день прострочки (п. 9.2 договору).

З укладених між сторонами додаткових угод №1 від 23.07.2014р., №2 від 31.07.2014р., №3 від 05.08.2014р., №4 від 18.08.2014р., вбачається, що строк оплати заборгованості за актами виконаних робіт (наданих послуг) №1 та №2 до 11.11.2014р., строк оплати заборгованості за актами виконаних робіт (наданих послуг) №5 та №7 до 01.12.2014р., строк оплати заборгованості за актом виконаних робіт (наданих послуг) №8 до 01.12.2014р., строк оплати заборгованості за актом виконаних робіт (наданих послуг) №10 до 21.11.2014р.

За результатами перевірки судом попередньої інстанції розрахунку пені встановлено, що позивачем було невірно визначено період нарахування пені, а саме без врахування положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано,що також вказано в п. 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року. Перебіг цього строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За вказаних обставин, визначений позивачем період нарахування пені (з 02.04.2015р. - 23.04.2015р.) визнаний таким, що виходить за межі встановленого приписами частини шостої статті 232 ГК України, оскільки початок такого перебігу не може бути змінений сторонами, отже суд вважає, що розрахунок пені наданий позивачем є необґрунтованим, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 54515,36грн. за період з 02.04.2015р. по 23.04.2015р. задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано 3% річних за загальний період з 12.11.2014р. до 08.02.2016р. у розмірі 36 508,36 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2014 по січень 2016 в розмірі 521 771,34 грн. (з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунку позивача надано оцінку, визнано вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 36 508,36 грн. та інфляційних втрат у сумі 521 771,34 грн. обґрунтованими.

Суд зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначався з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначеної Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, і за будь - який місяць, в якому мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включалися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи відповідача про те, що його не сповіщено про зворотню вимогу не можуть бути прийняті судом, з наступних підстав.

Пунктом 9.3 Договору факторингу передбачено, що "у разі зворотного відступлення, Фактор зобов'язаний самостійно надіслати відповідним Боржникам повідомлення про зворотне відступлення…".

Таким чином, обов'язок щодо сповіщення відповідача покладався на Фактора - ПАТ "ПУМБ", і відсутність доказів такого сповіщення не спростовує факт зворотнього викупу.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку із необхідністю призначення почеркознавчої експертизи, наведені судом апеляційної інстанції мотиви його відхилення з підстав не доведення доказами, які б свідчили про відмінність особистого підпису директора товариства ОСОБА_7 від підпису на договорі транспортного обслуговування, про відмінність підпису директора ОСОБА_6 від підпису від її імені на актах здачі - приймання послуг, не наведення підстав, які б обгрунтовували фіктивність підпису директора ТОВ "КОРУМ СОРС" визнаються вірними.

Клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду господарським судом справи про визнання недійсним договору транспортного обслуговування №КС- ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014р. так само обгрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, так як на момент винесення оскаржуваного рішення суду, договір не був визнаний недійсним, і перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що існували на час винесення рішення.

Доводи про неправильне нарахування процентів річних та інфляційних не грунтуються на правильному розумінні скаржником норм, що регулюють підстави їх нарахування за неналежне виконання грошового зобов'язання, є суб'єктивним тлумаченням відповідних норм, неправильного їх застосування судами попередніх інстанцій не доводять.

Твердження про порушення норм процесуального закону при прийнятті позову до розгляду відхиляються, оскільки зводяться до доведення порушення прав третіх осіб, повноваження на представництво яких у скаржника відсутні, на права та обов'язки останнього та повноту встановлення обставин справи з метою правильного вирішення спору по суті не впливають.

З огляду на викладене підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 р. у справі №904/995/16 господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Є.Чернов

судді А.Ємельянов

В.Карабань